Наші земляки – Герої Радянського Союзу
Вони визволяли Михайлівку
Жертви серед мирного населення
КНИГА ПАМ'ЯТІ Михайлівської с/р
Вони визволяли Михайлівку
Петров Василь Володимирович
|
|
На околиці села Михайлівки височіє могила, в якій похований 20-річний комбат 285 стрілецького полку, сибіряк, старший лейтенант Василь Володимирович Петров. 23 лютого 1943 року він загинув, звільняючи, наше село від німецьких загарбників. Усе далі в минуле відходять суворі роки Великої Вітчизняної війни, але пам’ять народу свято береже імена тих, хто віддав своє життя за честь і свободу Батьківщини. Хто такий Василь Володимирович Петров? Звідки прийшов на захист нашого села? Народився у сім’ї залізничника станції Топки Кемеровської області. У 18 років стає курсантом Омського піхотного училища, потім мінометного училища в м.Барнаулі. А в вересні 1941 року 20-річний лейтенант Василь Петров, командир мінометної роти, обороняє Ленінград, Москву. У цих боях Петров був поранений. Місяць в шпиталі, і знову на фронт. |
Йому присвоюють звання старшого лейтенанта і призначають командиром мінометного батальйону. Завжди дисциплінований, вимогливий, відданий Батьківщині – таким пам’ятають його товариші. Василь Володимирович завжди був життєрадісним, любив музику, пісні, і сам гарно грав та співав. Його супутницею завжди була гітара, він беріг її так, як свій пістолет чи автомат. Бувало в хвилини «затишшя» між боями, сидячи в землянці, затягне улюблену пісню.Солдати дуже любили свого комбата, бо завжди був там, де найбільша небезпека. Петров особисто надихав бійців і водив в атаки.
— Уперед, орли! Батьківщина – мати не забуде своїх героїв! Це був улюблений заклик комбата.
Усе ближче і ближче українська земля. У другій половині лютого 1943 року йшли жорстокі бої із німецькими загарбниками на Сумщині. Батальйон 227 стрілецького полку, яким командував Василь Володимирович Петров, наступав на с. Михайлівку де засіли і люто відбивались фашисти. Комбат могутнім «Ура» особисто підняв солдат в атаку. У цьому бою старший лейтенант Василь Петров загинув. Ворожа куля пробила серце героя.
У пам’яті жителів с. Михайлівка завжди славне ім’я сина російського народу, сибіряка, молодого комбата В.В. Петрова. Нехай життя і бойові подвиги Василя Петрова будуть прикладом для нащадків.
Кислицький Борис Єлисейович
|
|
Полковник у відставці Кислицький Борис Єлисейович у роки Великої Вітчизняної війни керував дивізіоном гвардійських мінометів «Катюша», що входив до складу 1-ї Гвардійської ордена Леніна стрілкової дивізії під командуванням генерала Русіянова. Ще у вересні 1941 року дивізіон Кислицького під Михайлівкою дав постріл з «Катюш» по угрупуванню фашистів. Це був перший постріл мінометів на цій ділянці фронту. Завдяки цьому вдалося на тривалий час затримати ворога під Лебедином. У роки війни Б.Є. Кислицький займав різні посади, закінчив війну в Берліні, будучи замісником командуючого армією. Він нагороджений 11 бойовими орденами і багатьма медалями.Полковник Кислицький Б.Є. був у гостях в учнів Михайлівської школи, довгий час тривала переписка юних слідопитів із героєм. |
Чистяков Андрій Павлович
|
|
Жовтень 1943 року. Підрозділ, в кому служив Чистяков А.П., одержав наказ звільнити с. Михайлівку від німців. Під сильним вогнем противника солдати форсували річку Псел і вступили в бій з ворогом. У цьому бою розривною кулею в стегно був тяжко поранений рядовий Чистяков А.П. Стікаючи кров’ю, він розірвав штанину і зробив собі перев’язку. Бій закінчився. Німці із села були вибиті, вбиті і поранені були підібрані. Чистякові санітари не помітили, а на місці, де він був поранений і робив собі перев’язку, в калюжі крові знайшли капсулу з його домашньою адресою. Поряд лежали шматки розірваного одягу. |
І полетіла рідним в Свердловську область страшна звістка.
Прокинувся Чистяков від жіночих голосів. Це місцеві жінки несли в’язку дров. Вони підібрали пораненого солдата і доставили в шпиталь, який був розташований в приміщенні школи. Цілий рік лікувався Чистяков. І коли лікарі сказали, що він буде жити, написав першого листа додому. Сім’я не повірила своєму щастю і попросила, щоб він вислав свою фотокартку. Довелося сфотографуватися. Смерть обійшла Андрія Павловича. Він вдруге народився у нашому селі.
Мелешков Микола Олександрович
|
|
Цей бій за село Михайлівку на все життя залишився в пам’яті рядового Миколи Олександровича Мелешкова. Німці зайняли дуже вигідну позицію, підпалили половину села, кожний метр прострілювався ворогом. Ціною життя багатьох відважних солдат ворог був вибитий і відкинутий на декілька кілометрів. Важке поранення назавжди вивело із строю Миколу Олександровича. Довгі роки лікування в військовому шпиталі і домобілізація. Важко було повертатися Миколі Олександровичу в своє рідне село Олександрівку, йому здавалося, що він мало зробив для перемоги, але лікарі були непохитними. І він присвятив своє життя найвідповідальнішій справі – справі виховання молодого покоління. Сотні юнаків і дівчат, пройшовши школу у цього простого і мудрого, добропорядного і вимогливого педагога, завжди пам’ятатимуть його мудрі поради. |
