ПРИХОДЬКО О. Л.
вчитель історії Михайлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лебединської районної ради Сумської області
ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ ПОЧУТТІВ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА
У статті розглядається проблема естетичного виховання учнів на уроках історії та в позаурочний час через краєзнавчу роботу.
Ключові слова: історичне краєзнавство, естетичне виховання, культура.
А.Л. Приходько. Формирование эстетических чувств учащихся средствами исторического краеведения
В статье рассматривается проблема эстетического воспитания учеников на уроках истории и во внеурочное время через краеведческую работу.
Ключевые слова: историческое краеведение, эстетическое воспитание, культура.
A. Prihodko. A formation of esthetic sense of pupils by means of historical study
The paper considers the problem of esthetic education students in history class and after school through local history work.
Key words: historical country study, esthetic education, culture.
Постановка проблеми.
Значення краєзнавства як засобу виховання естетичних почуттів школяра на уроках історії полягає не тільки в тому, що учні мають змогу вийти за межі підручника, відчути історичні події, осмислити історичні процеси, «доторкнутися» до історії, тобто всебічно вивчити природно-економічні та соціально-історичні умови розвитку рідного краю, а й у тому, що дає вчителю можливість вивчити психолого-педагогічні особливості учнів, виявити їхні інтереси. Участь у суспільно корисній роботі, виконання індивідуальних завдань краєзнавчого змісту формує в школярів пізнавальний інтерес до краєзнавчих знань, а через них – і до історії, сприяє зростанню національної самосвідомості школярів, виховує патріотизм.
Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності всебічного вивчення рідного краю, розвитку кругозору учнів, вихованні почуття прив’язаності до всього того, що визначається змістом поняття «Вітчизна», формує історичну свідомість та національну гідність школярів.
Метою статті є розкрити значення краєзнавства у вихованні естетичних смаків учнівської молоді.
Виклад основного матеріалу.
На мою думку обрана тема є досить актуальною, історичне краєзнавство виступає своєрідним виявом поєднання макро- і мікрорівнів, допомагає читати книгу життя через крихітні частинки минулого не лише очима, а й розумом та почуттями.
Законом України "Про освіту", Державною національною програмою "Освіта" (Україна XXI століття), Концепцією виховання у національній системі освіти визначено стратегічні завдання загальноосвітньої школи у сучасному українському суспільстві і вихованні підростаючого покоління, формуванні у нього світоглядних переконань, високої моралі, духовності і культури [3, с. 9-10].
Значний потенціал для досягнення цих завдань закладений у педагогічній спадщині та історії освіти України.
Разом з тим доводиться констатувати, що не всі її періоди і педагогічні явища достатньо вивчені. Серед них і краєзнавчо-пошукова робота учнів загальноосвітніх шкіл.
У різні роки на позитивне значення краєзнавства у вихованні дітей вказували українські вчені і педагоги К.Д.Ушинський, О.В.Духнович, С.Ф.Русова, Г.Г.Ващенко, С.Л.Рудницький, В.О.Геринович, П.А.Тутковський, А.С.Макаренко та інші.
Згідно з основними напрямками розвитку сучасної освіти, пріоритетом загальнолюдських цінностей, значущістю особистості в культурно-духовному та соціально-політичному розвитку суспільства цінність людини визначається її культурою. Однією з найактуальніших є проблема формування духовності особистості, культурного її розвитку. Отже, пріоритет у загальноосвітній школі слід віддавати предметам, які формують у людині Людину – повноцінну особистість з широким культурним світоглядом, ґрунтовними знаннями рідної мови й історії, духовних надбань людства, стійкими загальнолюдськими нормами моралі [2, с. 14].
Виключно важливу роль найближчого оточення у формуванні духовності, громадянських переконань і патріотичних почуттів, високої культури і моралі, неодноразово підкреслював В.О. Сухомлинський. Природа, мова, історія рідного краю – це ті джерела, з яких, на його думку, живиться могутнє почуття любові до Батьківщини [5, с. 158-199].
Село Михайлівка здавна приваблювало до себе непересічною красою природи, багатством природних ландшафтів. Серед відомих дореволюційних художників, які першими присвятили свої пейзажні замальовки (етюди) Михайлівці, були Сергій Васильківський і Василь Кричевський [6, с. 222].
Зібрання портретів михайлівчан включає в себе картини, написані видатним російським художником Валентином Сєровим, харківським художником Іваном Святенком, місцевим художником, членом Національної спілки художників України Леонтієм Вішталем [6, с. 220].
Основним джерелом краєзнавчого матеріалу є: фольклорні зібрання, історичні відомості, праці чи нариси відомих земляків краю, архівні матеріали. публікації місцевої преси, біографічні та етнографічні довідки [3, с. 9-10].
Історія Лебединщини так чи інакше пов'язана з життям і творчістю видатних людей України: художників Кричевських, композитора-етнографа Стеблянка, мистецтвознавця Таранушенка, письменника Хоткевича, співаків Гмирі і Стешенка.
Величезне виховне значення мають екскурсії в музеї, по історичним місцям, що пов’язують минуле і сучасне.
Особливою в естетичному вихованні учнів є роль художнього музею. В сучасному напруженому ритмі життя, інтенсивному потоці інформації, вона полягає в тому, що музей ніби занурює відвідувача в естетичне середовище, гармонійно вибудуваний візуальний простір експозиції дає можливість релаксації та розкриття внутрішніх творчих ресурсів.
Лебединський міський художній музей ім. Б. К. Руднєва є одним із найкращих провінційних мистецьких музеїв України.
Засновник і перший директор музею – інженер-технолог із Харкова Руднєв Борис Кузьмич (1879-1944).
Музей виник після відомих революційних подій 1917 р. на основі колекцій образотворчого й ужиткового мистецтва, конфіскованих у поміщицьких маєтках графів Капністів, Анненкових, Красовських, Кучерових, Сбітневих колишнього лебединського повіту харківської губернії.
Експозиція музею відкрилася для відвідувачів 23 березня 1919 року.
Збірка музею нараховує понад 2 тис. одиниць зберігання, зокрема 1,9 тис. – основний фонд. Це неповторне зібрання являє собою безперечну цінність, оскільки дає можливість ознайомитися з оригінальними творами представників різних шкіл вітчизняного та зарубіжного мистецтва і на основі цього скласти уявлення про різноманітність за характером творів і відображає як художню індивідуальність окремих авторів, так і ряд течій, що розкривають життя людини і довкілля.
Серед творів мистецтва – український старовинний іконопис (ікона «Архангел Михаїл» поч. ХVIII ст.); художні меблі стилів «рококо», «класицизм», «ампір» та «модерн» (XVIII – поч. ХХ ст.); порцеляна Волокитинської фарфорової мануфактури А. Миклашевського (сер. ХІХ ст.); унікальні зразки українських портретів-парсун козацької старшини; живопис українських і російських художників кін. XVIII – поч. ХІХ ст., представлений творчістю В. Боровиковського, П. Левицького, П. Тиранова; картини художників реалістичного напряму сер. ХІХ – поч. ХХ ст. – І. Айвазовського, С.Васильківського, Ф. Кричевського, В. Максимова, Г. Мясоєдова, В. Полєнова, К. Рабуса, С. Світославського, В. Сєрова, О. Цеге фон Мантейфеля; твори митців середини ХХ – поч. ХХІ ст. – живопис О. та П. Басанців, І. та Е. Білинських, М. Вайнштейна, С. Герасимова, М. Глущенка, І. Їжакевича, Ф. Красицького, А. Мордовця, С. Прохорова, Ф. Решетникова, В. Сварога, К. Трохименка, В. Цвєткової, С. Шишка, графіка М. Дерегуса, В. Касіяна, В. Кричевського, В. Цимпакова, скульптура І. Зноби, І. Кавалерідзе, С. Меркурова.
Лебединський краєзнавчий музей було створено в 1996 році. Сьогодні в залах музею розміщено близько 10 тисяч експонатів. Серед них – археологічні знахідки, документи та матеріали, пов’язані з історією, духовною та матеріальною культурою Лебединщини. Серед цікавих експонатів: посуд, особисті речі графа Капніста.
На чільному місці розміщено матеріали про перебування у 1859 році Т.Г.Шевченка на Лебединщині. Музейна бібліотека сьогодні налічує близько 200 примірників шевченкіани.
У залі «Музична спадщина Лебединщини» представлено матеріали, що розповідають про життєвий і творчий шлях етнографа і музикознавця О.І.Стеблянка, всесвітньовідомого співака І.Н.Стешенка, про перебування в Лебедині у 1893 році видатного російського музиканта С.В. Рахманінова.
Більшу частину зали займає експозиція про творчий і життєвий шлях славетного українського співака Бориса Романовича Гмирі, творчий доробок якого – 37 оперних партій, 545 камерних творів та народних пісень.
При введенні дитини до музейного середовища, необхідно враховувати її рівень підготовки до сприйняття предметної мови культури. Просто привести дитину в музей на екскурсію та очікувати від неї повноцінного сприйняття інформації, емоційного відгуку справа марна, так, як би очікувати від людини, що вперше взяла в руки скрипку або пензлі, створення прекрасного витвору мистецтва. Успіх повноцінного спілкування з творами мистецтва в рамках музейної експозиції залежить від рівня візуальної грамотності і рівня художнього розвитку особистості. Тому необхідно приділити увагу – особливо на початковому етапі – формуванню у дитини основ візуального мислення та усвідомлення органічного взаємозв’язку мистецтва з оточуючим середовищем [1, с. 56].
Завдання вчителя:
1) забезпечити поетапний розвиток візуального мислення;
2) розвинути здатність та сформувати навички міжособистісного спілкування та спілкування з твором мистецтва;
3) сформувати уявлення про специфіку історії образотворчого мистецтва;
4) розвинути здатність сприймати і розуміти твори мистецтва у взаємозв’язку з оточуючим середовищем;
5) розвинути здатність сприймати мистецтво в його соціальному, історичному і особистісному контексті;
6) розвинути здатність критично мислити;
7) виховати глядацьку і музейну культуру [4].
Музейно-педагогічний процес базується на таких принципах, як: інтерактивність, комплексність, програмність. Він являє собою єдину, цілісну та динамічну систему компонентів. В такому процесі ми можемо розвивати візуальне, образно-асоціативне мислення, сприяти формуванню естетичної культури, формувати навички матеріально-художньої творчості дитини.
Музейна комунікація та культурно-освітня робота, як одна з її форм в рамках будь якої мистецької експозиції, по суті, є естетико-утворюючим елементом процесу розвитку дитини. Музей перетворюється на простір діалогу з мистецтвом, активно бере участь у формуванні естетичних цінностей молоді[4].
Вчитель має можливість підвищити свій освітній рівень, відкрити для себе можливість використання музейного простору як частини освітнього середовища, розвивати педагогічну компетентність через засвоєння методів роботи в музеї.
Учні отримують навички візуального мислення, досвід художнього сприйняття, театралізації в побуті, отримують можливість актуалізації власного творчого потенціалу, володіння музейною культурою, новими знаннями та стимулом до пізнання, навички самореалізації в світі культури, уміння формулювати власні судження; формують власні естетичні уподобання.
Естетичне виховання учнів на місцевому матеріалі має донести до дітей правильне розуміння творчості художників, поетів, композиторів, їх неповторний внесок для розвитку свого рідного краю.
Краєзнавча робота у школі проводиться також шляхом збиранню творів місцевого народного мистецтва, що відображають природу, побут, світогляд місцевих жителів. І при правильному розумінні такого роду краєзнавчої роботи, учитель може поєднати зібраний фольклор з навчанням учнів, сприяти проникненню в їхні душі зібраного матеріалу і використати його, як «показник розумової майстерності».
На практиці спостерігаємо, що знайомство учнів з місцевою літературою і музикою допомагає вчителю у розкритті проблеми зв’язку літератури і мистецтва з життям, дає можливість зрозуміти важливість естетичних потреб: правдивості образності, доступності, чіткого викладення теми літературними і музичними якостями і сприяє ліпшому розумінню мистецтва. Учні ознайомлюються з привабливими прикладами місцевого мистецтва: архітектурними пам’ятками, картинами, виставками меблів, одягу, вишивок, художніх виробів, виробів з дерева, кістки. Всі ці зразки мистецтва повинні бути використані як творіння, що відображають, відтворюють місцевий краї, побут і мистецтво в цілому. Ознайомлення учнів з музичним мистецтвом, що відображає місцеву тематику, з творчістю композиторів, музикантів, виконавців збагачує естетичний кругозір учнів знаннями про місцеве музичне і артистичне мистецтво, дає деякі розуміння музичних жанрів, форм, інструментів.
Викладені вище приклади і думки про краєзнавче виховання учнів розкривають великі практичні можливості для вчителів. Важливо тільки те, щоб робота ця проводилася від душі, не було формальних відношень до краєзнавства, коли і матеріалів зібрано багато, і зустрічі з земляками проводяться, і походи відбуваються, а виховного впливу немає. В методиці естетичного виховання важливе емоційне, розумове сприйняття живого матеріалу, щоб учні відчули його і він помітно вплинув на їх розум, викликав відгук в їхньому житті, характері, навчанні.
Висновки.
Краєзнавство є чудовим помічником в естетичному вихованні учнів як на уроках, так і в позашкільній роботі, воно розширює їх знання про літературу і мистецтво рідного краю. Краєзнавчий естетичний матеріал сприяє ідейному збагаченню і естетичному виховання учнів.
Краєзнавство допомагає вчителю у формуванні в учнів розумінь і почуттів, і в першу чергу, розуміння свого народу, рідного краю, побачити оточуючий світ таким, який він є насправді.
ЛІТЕРАТУРА
- Бойко А., Столяров Б. Воспитание искусством детей и молодежи в системе «музей – учреждение образования» / А. Бойко, Б. Столяров и др. СПб., 2007. – 56 с.
- Васильева, В. М. Изучение вопросов культуры XI–XIII веков на уроках истории СССР. Из опыта работы: книга для учителя / В.М.Васильева. – М.: Просвещение, 1989 – 173 с.
- Губ’як В.Д. Виховання учнів на засадах народної творчості і фольклору. // Рідна школа. – 1999. – № 11. – с.9-10.
- Лучко Л.Л. Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. / Л.Л. Лучко // Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160 річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького Вип. 11. – Д.: АРТПРЕС. 2009.
- Сухомлинський В.О. Як виховувати справжню людину // Сухомлинський В.О. Вибр. твори: У 5-ти т.-К.: Рад. школа, 1977. – Т.2.
- Шкурка М. Село Михайлівка Лебединського району Сумської області у творчості видатних українських та російських художників / М.Шкурка // Рідний край. – 2011. – №2 (25)
.
|